Оцінка та моделювання ризиків в діяльності підприємства

Головне меню
Інформація
У нас можна замовити дипломну роботу в Києві і по всій Україні з гарантією.
Ви можете купити дипломну роботу з економічного фінансового аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, фінансів, економіки підприємства, фінансового менеджменту недорого.
Форма замовлення
Ім'я:

Назва роботи:

e-mail:

Телефон:

Питання:





Система ринкових відносин об’єктивно зумовлює існування ризику в усіх сферах господарської діяльності. Ринкове середовище вносить в діяльність підприємств елементи невизначеності і поширює «асортимент» ризикових ситуацій, які виникають при присутності конкретних умов та обставин. Ризикові ситуації формують умови для існування і реалізації економічного ризику, з яким в процесі своєї діяльності зіштовхуються практично усі підприємства. Відсутність повної інформації, існування протидіючих тенденцій, елементи випадковості та інші нові економічні умови господарювання обумовлюють важко-прогнозованість процесу управління, оскільки більшість управлінських рішень підприємства приймається в умовах невизначеності та економічного ризику.



Ви можете замовити дипломну роботу з економічної спеціальності: облік і аудит, економіка підприємства, фінансовий менеджмент, державний фінансовий контроль та інших. Всі дипломи супроводжуються до захисту.

Щоб вижити за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але це теж підвищує ступінь економічного ризику. При означених обставинах підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Підприємствам необхідні своєчасне врахування чинників ризику при прийнятті управлінських рішень; кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Стратегія управління ризиковою ситуацією залежить від специфічних ризиків, які можуть виникати в процесі діяльності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси.

Суттєвий вплив ризиків на всі елементи, цінності і сторони діяльності комерційної організації приводить до необхідності формулювання функції управління ризиками, виходячи з того, що по суті своїй процес управління комерційною організацією являє собою послідовність економічних і соціальних виборів, кожний з яких запускає визначені фінансові й організаційні механізми, що мають істотний вплив для даного бізнесу, які знижують або підвищують її ризикову позицію при досягненні тієї норми прибутку, що виявляється доступною в умовах конкретної соціально-економічний ситуації. Основна мета управління ризиками – їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.

Підприємництва без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої вітчизняної економіки - домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, але не в якому випадку не поставало питання про банкрутство підприємства. Тому особлива увага приділяється постійному удосконалюванню управління ризиком - ризик-менеджменту. Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику:

Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

Завжди треба думати про наслідки ризику.

Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

Не можна ризикувати великим заради малого.

При наявності сумніву приймаються негативні рішення.

Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: - максимум виграшу,

оптимальна імовірність результату,

оптимальне коливання результату,

оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.

Центральне місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

Основні прийоми зниження ступеня ризику.

Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу розміщення коштів між різними об'єктами вкладення капіталу (видами бізнесу), безпосередньо не пов'язаних між собою, з метою зниження рівня ризику і втрат доходів.

Придбання додаткової інформації про вибір і результати..

На рисунку 1 наведені можливі результати діяльності фірми в залежності від прийнятих рішень в умовах невизначеності.

Рис 1. Прибутки та збитки фірми в умовах невизначеності.

Крива, зображена на рисунку, показує результати діяльності фірми у залежності від того, яке буде обране рішення. Головною проблемою дії фірми в умовах відсутності інформації є те, що вона не знає напевно, які рішення забезпечать їй одержання прибутку, а які потягнуть за собою збитки. У такий спосіб задача отримання додаткової інформації для досягнення ринкового успіху фірми полягає в тому, що на підставі додаткової інформації фірма повинна чітко визначити границі діапазонів тих рішень, що забезпечать одержання прибутків і тих, що спричинять за собою збитки. Представимо на графіку вплив результатів отримання додаткової інформації на прийняття ефективних рішень і зниження ризику.

 


Рис. 2. Результати фірми при отриманні додаткової інформації.

 

Отримання додаткової інформації дозволяє компанії визначити, що при прийнятті рішень з діапазонів Д1 і Д2 компанія буде одержувати прибутку, а при прийнятті рішень з діапазону Д3 – збитки. Отже, підсумовуючи вищенаведене, треба відзначити, що додаткова інформація повинна застерегти компанію від прийняття помилкових управлінських рішень і підказати ефективні варіанти рішень, що забезпечать їй одержання прибутку і мінімізацію ризику.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження рівня ризику при видачі позичок, господарюючими суб'єктами при продажу товарів у кредит, наданні позичок, визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

Одним з найбільш розповсюджених способів управління ризиками - перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати, який реалізується шляхом передачі ризиків страховій компанії, тобто страхування ризиків. Перелік ризиків, які можуть негативно вплинути на фінансові результати будь-якої комерційної діяльності досить широкий і не завжди прогнозований, тому в сучасних умовах страхування стало універсальним засобом захисту майнових інтересів підприємств і організацій усіх форм власності.

Враховуючи специфіку діяльності підприємства, ми можемо виділити такі основні ризики, які виникають в комерційній діяльності підприємств .

ризик неплатежу або несвоєчасного платежу контрагентів за надані послуги

ризик неплатоспроможності підприємства та його банкрутства (як наслідок неплатоспроможності)

ризик пошкодження майна підприємства.

На підприємстві існує об’єктивна необхідність в розробці системи їх оцінці та запобігання. Зазначимо, що найпростіша ситуація з ризиком пошкодження майна підприємства, оскільки цей ризик може бути досить легко усунений шляхом його страхування. З іншими ризиками ситуація складніша і для ефективного управління цими ризиками необхідна побудова певних моделей управління. Почнемо з ризиків неплатежу. Відзначимо, що на підприємстві імовірність повного нерозрахунку контрагентами за надані послуги зведена до мінімуму, тому що при укладанні договорів на надання послуг з новими партнерами підприємства використовує варіант реалізації з попередньою оплатою в розмірі 50% від вартості послуг; залишок до сплати сплачується в момент представлення клієнтам звіту про рейтинги та цільову аудиторію ЗМІ. Тим контрагентам, з якими підприємство до цього не мало ділових відносин, послуги з відстрочкою платежу не надається. Для тих же контрагентів, з якими підприємство вже працювало раніше, можливим є варіант реалізації з відстрочкою платежу (терміном до 30 днів) і у цьому випадку виникає ризик несвоєчасних платежів, який необхідно оцінювати і мінімізувати. На наш погляд, при оцінці ризиків неплатежу слід використовувати диференційований підхід до контрагентів, з якими вже мається певна історія відношень і до тих, з якими підприємство вступає в діловий контакт вперше. По тим контрагентам, з якими підприємство вже мало ділові стосунки, існує статистична інформація, яка відбиває, наскільки своєчасно і в повному обсязі контрагент розраховувався по своїх зобов’язаннях в минулому. Аналізуючи історію платіжних відносин підприємства оцінюється його дисципліна. Таким чином інформація про стан минулих взаєморозрахунків є дуже корисною для оцінки ризиків неплатежів. Зазначимо, що відсутність такої інформації по новим контрагентам суттєво підвищує невизначеність, і це слід враховувати при оцінці рівня ризиків за допомогою моделі експертних оцінок, для управління ризиками неплатежу на підприємстві.

Перш за все підприємству для оцінки ризиків неплатежу необхідно брати до уваги три фактори, які на наш погляд чинять найбільший вплив на рівень ризику:

поточний фінансовий стан контрагента

успішний досвід минулої роботи з контрагентом (своєчасність та повнота сплати боргів)

відомість імені контрагенту, його ділова репутація, прогноз кон’юнктури ринку, на якому він діє, його перспективи та можливості на цьому ринку.

Приклад моделі факторів ризику неплатежу подано в таблиці 1.

Таблиця 1.

Оцінка факторів ризику неплатежу

№ п/п

Фактори, що впливають на рівень ризику

Рівень впливу факторів (за 100 бальною шкалою оцінювання)

1

Поточний фінансовий стан контрагенту

90

2

Успішний досвід минулої роботи з контрагентом (своєчасність та повнота сплати боргів)

85

3

Відомість імені контрагенту, його ділова репутація, прогноз кон’юнктури ринку, на якому він діє, його перспективи та можливості на цьому ринку

80

Оцінка рівня впливу факторів на рівень ризику проводиться експертним методом за 100-бальною шкалою. Чим вищим є рівень впливу окремого фактору на рівень ризику неплатежу, тим вищою є оцінка цього фактора. Наступним етапом в моделі оцінки рівня ризиків є оцінка потенційного контрагенту за цими факторами. Оцінка проводиться таким же чином, як і оцінка значимості факторів, тобто експертним методом за 100-бальною шкалою. При цьому вважатимемо, що чим вищим є значення оціненого фактору для потенційного контрагенту, тим гіршим вважається його становище і тим більшим є рівень ризику Наступним етапом в моделі є одержання інтегрованої оцінки рівня ризику неплатежів для потенційного контрагенту.

Інтегральна оцінка ризику контрагенту по сукупності факторів визначається по наступній формулі:

(1)

R – інтегральна оцінка ризику

fi – експертна оцінка контрагенту по і-му факторі

ni – нормоване значення (вага) і-го фактора.

Нормоване значення і-го фактора визначається по наступній формулі:

(2)

vi – вагове значення і-го фактора за 100 бальною шкалою.

Підприємство може використовувати отримані результати в практичній діяльності таким чином. Перш за все скажемо, що отримане значення інтегрального показника рівня ризику неплатежу (завдяки нормуванню воно завжди знаходиться в межах від 0 до 100) говорить про існуючий рівень ризику при роботі з контрагентом. Чим вище отримане значення показника, тим вищим є рівень ризику. Для того, щоб можливо було застосовувати результати моделі в практичній діяльності необхідно сформувати шкалу оцінок рівня ризику в залежності від значення інтегрального показника (табл.2).

 

Таблиця 2.

Шкала рівнів ризику

Значення показника

Рівень ризику

0-25

Низький

26-50

Допустимий

51-75

Високий

76-100

Критичний

 

Далі сформувати систему прийняття рішень щодо проведення операцій з цим контрагентом в залежності від рівня визначеного ризику. Ми пропонуємо застосувати таку систему (табл. 3):

 

Таблиця 3.

Прийняття рішень

Рівень ризику

Рішення

Низький

Можливе надання консультацій на достатньо велику суму з повним терміном відстрочки платежу

Допустимий

Можливе надання консультацій на невелику суму з повним терміном відстрочки платежу

Високий

Можливе надання консультацій на невелику суму з урізаним терміном відстрочки платежу (1 тиждень)

Критичний

Надання консультацій без 100% передоплати не здійснюється ні в якому разі

Далі проаналізуємо ризик неплатоспроможності підприємства. Для цього розрахуємо такі показники як абсолютна ліквідність (відношення грошових коштів та їх еквівалентів до суми поточних зобов’язань), коефіцієнт покриття (відношення оборотних активів до поточних зобов’язань) та фінансова незалежність (частка власного капіталу в структурі джерел фінансування) порівняємо з нормативами і визначимо, наскільки значний запас міцності по цим показникам і відповідно, наскільки високим є рівень ризику (табл.4).

Таблиця 4.

Аналіз ризику неплатоспроможності

Показники

Норматив

Фактичне значення показника

Запас надійності, %

Абсолютна ліквідність

>0,2

 

 

Коефіцієнт покриття

>2

 

 

Фінансова незалежність

>0,5

 

 

Запас надійності за показниками розраховувався за формулами:

ЗН = ((Ф – Н)/Н)*100%, (3)

де Ф – фактичне значення показника;

Н – норматив для показника.

Якщо усі коефіцієнти вище за граничні значення, по кожному з них існує достатній запас надійності, з чого можна зробити висновок, що ризик неплатоспроможності підприємства знаходиться на припустимому рівні і в цілому контрольований.

Далі ми проведемо діагностику банкрутства підприємства з використанням економіко-статистичних моделей.

Для прогнозування імовірності банкрутства з використанням статистичних моделей використовують наступні моделі:

а) двофакторна модель, яка враховує вплив коефіцієнта поточної ліквідності та питомої ваги позикових коштів в структурі пасивів на імовірність банкрутства ;

б) 5-ти факторна Z-модель Альтмана;

У математичному вигляді ця модель записується наступним чином:

(4)

Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності

ЧПК – частка позикових коштів в структурі пасиву підприємства

якщо Х > 0,3, то імовірність банкрутства велика;

якщо – 0,3 <Х< 0,3, то імовірність банкрутства середня;

якщо Х < – 0,3, то імовірність банкрутства мала;

якщо Х = 0, то імовірність банкрутства дорівнює 0,5.

Тепер продіагностуємо імовірність банкрутства підприємства за допомогою пятифакторної Z-моделі Альтмана.

Z= 1,2X1 +1,4X2 + 3.3X3 + 0.6X4 + 0.999X5 (5)

X1 – чистий оборотний капітал /сума активів (ліквідність)

X2 - нерозподілений прибуток минулих років/ сума активів (сукупна прибутковість за період діяльності)

X3 - прибуток до виплати процентів і податків / сума активів (прибутковість)

X4 - ринкова вартість власного капіталу/балансова оцінка заборгованості (фінансова структура)

X5 - обсяг продажів / сума активів (рівень оборотності капіталу)

Імовірність банкрутства в п’ятифакторній моделі Е.Альтмана оцінюється залежно від значення Z-рахунку, обчисленого за реальними даними підприємства:

а) до 1,8 - дуже висока

б) від 2,8 до 2,9- можлива

в) від 1,81 до 2,7 - висока,

г) понад 3,0 - дуже низька.

Взагалі зазначимо, що використовувати Z-модель Альтмана для діагностики імовірності банкрутства ВАТ з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі.

Під "ризиком" прийнято розуміти імовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Ризики бувають чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. Форсуючи розвиток бізнесу чи приступаючи до реалізації великого, стратегічно важливого для розвитку фірми проекту, необхідно враховувати як внутрішні, так і зовнішні впливи, здатні зробити вирішальний вплив на кінцевий результат. Центральною діючою особою ризик-менеджменту є суб'єкти ризику. У практиці суб'єктами ризику називають тих, хто приймає ризик на себе і(чи) управляє зміною імовірності реалізації чи розміром можливого збитку. Будь-який бізнес завжди функціонує в умовах певного навколишнього середовища. При цьому під навколишнім середовищем варто розуміти не тільки природні ресурси, але і правове поле, фінансове середовище, нормативну базу і т.д. Невизначеність є як джерелом прибутку для бізнесу, так і джерелом ризику для підприємства, насамперед ризику банкрутства.

 

Контакти
Пошук дипломів, курсових
Об'яви
УВАГА!
Пропонуємо співпрацю викладачам, працівникам ВУЗів (методистам, лаборантам тощо), старостам груп і усім хто може рекомендувати наші послуги. Отримуйте 10-20% від суми замовлення.

Також здійснюємо набір спеціалістів з написання курсових і дипломних робіт на замовлення.